Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 927/310/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Хлабистін Д.М., дов. №2039 від 05.10.2016р.;від відповідача:Дубін В.І., дов. №619 від 03.11.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р.у справі господарського суду№927/310/16 Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"до Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп"простягнення 63 350,00грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.05.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р. у справі №927/310/16, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 6335,00грн. штрафу за неправильне зазначення в залізничній накладній №33547621 маси вантажу, що перевозився у вагоні №60598216, посилаючись на доведеність позовних вимог та обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення суми штрафу.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.09.2015р. зі станції відправлення Новгород-Сіверський Південно-Західної залізниці Новгород-Сіверське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" здійснило відправлення вагону №60598216 за залізничною накладною №33547621 на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, одержувач: ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.

В накладній вказана маса вантажу, визначена відправником, 45000,00кг, вага вантажу визначалася електронними вагами заводський №489.

Судами встановлено, що залізницею проведено перевірку маси вантажу на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці та складено акт загальної форми ГУ-23 і комерційний акт РА№011680/802/1204 від 02.10.2015р., в якому, зокрема, зазначено, що 02.10.2015р. проводилась контрольна перевірка вагону №60598216, при переважуванні вагону у статичному режимі на справних 150 - тонних вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які пройшли держповірку 15.10.2014р. виявилось, що вага брутто - 62400 кг, тара по документу - 24000 кг, нетто - 38400 кг, що менше ваги вказаній в документі на 6600 кг. Також вказано, що навантаження вантажу вище бортів в три штабелі. Дротяні ув'язки не порушені, вільні місця відсутні. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. У технічному стані вагон справний. При повторному перевантаженні вагона вага підтвердилась.

Крім того, в комерційному акті є відмітка станції призначення, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено.

На підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем був нарахований відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати. З огляду на те, що провізна плата за перевезення вантажу згідно накладної №33547621 була визначена у розмірі 12670,00грн., то відповідно штраф становить 63350,00грн.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1 розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", а також ст. 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника.

Правильність внесених відомостей до залізничної накладної №33547621 підтвердив представник відправника.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення" вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони - є напіввагонами, які приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей, зазначених відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із п. 5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 551 ЦК України, то такі доводи були предметом розгляду судів попередніх інстанцій і ними встановлено, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, наведеними приписами законодавства не встановлено заборону суду зменшувати розмір неустойки (штрафу), який підлягає стягненню і на підставі закону, оскільки зменшуючи суму, яка підлягає стягненню, суд не змінює сам розмір неустойки, встановлений Статутом залізниць України.

З огляду на те, що штраф, який просив стягнути позивач є неспіврозмірним з вчиненим відповідачем порушенням, те, що мало місце недовантаження, а не перевантаження вагону, що не призвело до більшого зношення рухомого складу або можливості руйнації чи пошкодження вагону та не призвело до сплати меншого розміру оплати за перевезення вантажу, беручи до уваги відсутність негативних наслідків для залізниці чи третіх осіб, суди дійшли висновку про зменшення розміру штрафу до 6335,00грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р. у справі №927/310/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016р. у справі №927/310/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач